За вікном ще серпень, але осінь уже на порозі. Напередодні 1 вересня садочок “Суничка” святкує свій день народження – свій перший ювілей. 10 років, наче мить, пролетіли для тутешніх викладачів та малих непосид. І знову, як вперше, чарівна хатинка відчиняє свої двері для бохнівчан та їхніх малят, які потрапляють у казку, де завжди чекає турботливий колектив, який намагається з усіх сил створити у “Суничці”  країну щасливого дитинства.

10 років – це дуже довгий шлях та водночас невеличка історія, яку творив кожен, хто працює в цьому закладі. “Суничка” запрацювала у далекому 2007 році. Казковий палац оселився у колишній їдальні, та, попри це, став окрасою села. Із чого все почалося? За два тижні до Нового року РР таки знаходить 10 тисяч гривень… це була краплина, але із допомогою доброчинців та бохнівчан уже у серпні за рекордних півроку велику таки мрію втілили у реальність.

Сама ж “Суничка” за ці 10 років розквітла до невпізнання, і тепер радує діток та їхніх батьків сучасними, затишними і теплими кімнатами, зручними меблями, казковим дитячим майданчиком. Для дітей тут створили прекрасні умови. Матусі можуть бути спокійними за своїх малят.

Чимало цікавого було за цей час, багато вихованців вийшло з цих стін — перші випускники вже закінчують школу. Утім, найбільшою гордістю за­кладу є його працівники. Їх всього п’ятеро. Вони своєю тур­ботою зігрівають дитячі душі, ведуть у світ цікавого і прекрасного, і любові цієї вистачає їм на кожну дитину.

Це був справжній день народження, звичайно, із подарунками… Аби дітлахам забезпечити повноцінне перебування у закладі, благодійна організація «Фонд родини Кольгофер» долучилася до ремонту та будівництва садочка.

А як же ж інакше. На дні народженні було по-родинному затишно, цікаво та радісно. Свій перший ювілей вихованці святкували у тісному колі друзів. Привітати іменників завітало чимало гостей. Серед них були й благодійники, які постійно допомагають закладу та відгукуються на будь-які питання, бо ж розуміють усі проблеми дошкілля.

Самі ж вихованці зворушливо і по-дитячому щиро показували все, чого навчилися у своїй другій домівці – співали, танцювали, розказували віршики. На святі приємно було бачити щасливі обличчя тих, для кого стіни садочка у різний час були рідними, хто відкривав садочок, хто віддавав частинку своєї душі і серця дошкільному закладу.

Великий коровай був завершальним акордом свята. Свята дитячих усмішок й найкращої життєвої пори – безтурботного дитинства.