Історія зародження Ярославки вкрита туманами. Першу згадку про село відшукати поки що не вдається. Проте, все ж таки випливають факти, на основі яких складається враження про минувшину цього краю.

День для урочистого святкування теж був обраний недаремно. За давньою українською традицією село асоціюють із церквою, котра щонеділі кличе людей на богослужіння.

Пісні, танці, українські народні мотиви, гуморески та навіть театральні сценки. Тут розгорнулася ціла феєрія радощів та піднесення. Спробувати себе у ролі артистів могли усі – від найменших і до сивочолих. Своє вміння змогли продемонструвати дітлахи із сільського садочка, талановиті учні школи та новоутворений творчий гурт «Калина». Головне –  аби те, що відбувалося там, відлунювало у серцях та душах кожного, хто прийшов на святкування.

Це святкування немовби доказ самим собі – село живе і процвітає, не збирається здавати позицій та йде лише вперед, до кращого майбутнього. Нині у Ярославці проживає до 500-а чоловік, і на щастя, утворюються сім’ї та зростає нове покоління.

Привітати мешканців Ярославки із цією чудовою датою приїхали і поважні гості. Серед них представник благодійної організації «Фонд родини Кольгофер».

Гості приїхали не з порожніми руками – на розвиток села виділили фінансову підтримку, а усіх і кожного уже традиційно пригостили солодким.

До слова, це далеко не перший приїзд благодійників до громади. Вони тут, можна сказати, часті, а головне – бажані гості.

Це ще раз доводить, що спільними зусиллями та у єдності можна підняти та зростити будь-яку громаду. Село живе, і це чи не найбільше досягнення не лише для Меджибізької об’єднаної територіальної громади, не лише для Хмельницької області, а й для усієї України. Ярославка – гідний приклад для інших. Тож радо вітаємо ярославчан із Днем села. Бажаємо процвітання, благополуччя, успіхів та розвитку.