Свято для наймудріших: 1 жовтня вітали людей похилого віку
03/10/2018

День людей похилого віку – справді світле та добре свято. Прийнято вітати усіх людей, яким за 65.  Та в Україні 1 жовтня – це ще й день ветерана.  І у  Великих Мацевичах на урочистості завітали десятки сивочолих, аби почути заслужені слова подяки за свою нелегку працю.

Захід організований за ініціативи голови ветеранської організації, яка постійно разом із своїми колегами працює на благо ветеранів. Вони не лише реалізовують урочистості, а й навідуються до стареньких, яким важко доглядати за собою, а також прибирають могили померлих ветеранів. А для тих, хто все ще продовжує активно жити та радіти життю, передаючи свою мудрість молодшим поколінням – лунали слова вдячності та душевні пісні у виконанні учнів Великомацевицької НВК.

Нині тут присутній і Василь Феофанович. Його батько – учасник Другої світової. Феофан Касянович був на полі бою від початку до самого завершення  війни, зумів встояти та повернутися додому, а історії з тих часів розповідав своєму синові, який, у свою чергу, проносить їх через усе життя.

Гості свята – не лише учасники Другої світової, а й ті, що пройшли Афганістан, діти війни, ліквідатори на Чорнобильській АЕС та ветерани праці.  І у кожного за плечима – велика багата історія, сповнена як радощами, так і болем втрат.

Микола Ілліч народився та виріс на Хмельниччині, навчався у Кам’янці-Подільському, як усі чоловіки у той час – відслужив, а опісля потрапив до лав Червоної армії. Та все життя його захопленням була музика. І нещодавно мрія здійснилася – у світ вийшов пісенна збірка «Доле, доле моя» із 20 композицій, більшість з яких написав сам Микола Ілліч.  А допомогла у реалізації  мрії чоловіка благодійна організація Фонд родини Кольгофер.

Разом з тим, благодійники привезли приємні подарунки та пісенні привітання для усіх ветеранів. Адже люди похилого віку заслуговують на увагу та підтримку.

Щирі вітання дітвори, теплі слова від голови ветеранської організації, влади та благодійників зробили цей день по-справжньому особливим. Та шанувати своїх дідусів, бабусь, прадідусів варто не лише на свята, а щодня. Адже час невпинно йде, а моменти, проведені з рідними, – безцінні.

Розкажи про цей запис друзям у соцмережі

Leave a Reply

Будьте першим коментатором!

Notify of
avatar
wpDiscuz